В давнину, ще до
приходу християнства, люди свято Івана Купали пов’язували з літнім
сонцестоянням, яке за старим стилем календаря припадало на 20-21 червня. З
прийняттям християнства, люди не відкинули свято Івана Купали, а навпаки,
приурочили цей день, до дня Івана Хрестителя, який за старим стилем припадає на
24 червня. Але за новим стилем календаря день Іоанна Хрестителя припадає на 7
липня. Зазнавши зміни через багато років, свято Івана Купали втратило свій
справжній астрономічний час, який доводиться спочатку на літнє сонцестояння.
Як народне свято, день Івана Купала відбувається з багатьма своєрідними обрядами та піснями. З далекої давнини збереглися в українського народу ці купальські звичаї.
Купальські забави
відбуваються ввечері, вночі (в Купальску ніч, або, як кажуть, нічку-купалочку)
і в самий день Купала. Найбільш ймовірно, що назва свята походить від слова
«купатися», адже під час проведення купальських забав обов'язковим є обряд
купання. На західноукраїнських землях свято має назву «собітка», а пісні
називаються «собітковими». Ця назва походить від слова «собити», тобто добувати
тертям вогонь для обрядового вогнища.
У колі річних свят
Купало є одним із найголовніших, і відзначається урочисто і пишно. Цьому сприяє
пора його проведення: Сонце в цю пору найсильніше, трави і квіти найбільш
цілющі. За повір’ями, опівночі вогнистим цвітом розквітає папороть, віщуючи
тому, хто здобуде його, скарби, багатство, статок і здоров’я.
Але
папороть не є квітковою рослиною і розмножується спорами. Тому можна з
упевненістю сказати, що квітку папороті поки ніхто не знаходив. А якщо хтось
скаже, що знайшов - він, напевно, гарний фантазер.
Немає коментарів:
Дописати коментар